Цікаве почалось далі - Славко якось дуже легковажно поставився до того кредиту і ні разу нічого по ньому не платив і більше того - навіть дома нікому нічого не сказав. Враховуючи, що він зі Стрия - а кредит брав у Львові - тому мабуть, сподівався, що в Стрию його не знайдуть. Про те, що він не читав умов кредитного договору - то я навіть не сумніваюсь.
Далі події розвивались наступним чином - після закінчення строку кредитування, Банк, так як і було передбачено в умовах кредитного договору, звернувся в Третейський суд і дуже швидко отримав рішення, яким було повністю задоволено його позовні вимоги. Але Банк на цьому не зупинився та продовжував нараховувати відсотки за кредитом та пеню за несвоєчасне погашення кредиту.
Ось тут починається саме цікаве : згідно умов кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Позичальник (тобто Славко) зобов'язується сплачувати пеню в розмірі подвійної процентної ставки за користування кредитом (що при процентній ставці десь біля 35% складало вже 70% річних пені). Але і це ще не все - згідно тих же умов кредитного договору - після закінчення строку кредитування, Позичальник зобов'язувався сплачувати пеню в розмірі 6,5 % за кожний день прострочки. А це складає - 6,5 % х 365 днів = 2 372,5 % річних.
Я хоч і пропрацював в банку вже 10 років - але таких цифр процентів чи пені ніколи не бачив. І про те що деякі банки таким бавляться - чув тільки на словах і то там цифри були на порядок меншими - тобто раз в 10.
Так от виплила ця вся ситуація через півтора роки, коли Банк вже подав інформацію про цього проблемного позичальника одній колекторській фірмі (колекторська фірма - фірма яка займається стягненням заборгованості по проблемним кредитам.), і додому до Славка (копію паспорта з пропискою в нього все таки зняли) прийшов лист з вимогою про погашення заборгованості в розмірі приблизно 69 000 грн. З них - 2000 грн. кредиту, 2000 грн. відсотки, і 65 000 грн. - пеня. І уявіть собі реакцію Стефка, якому, як грім серед ясного неба, звалюється така радість, про яку він ні сном ні духом не відає. Більше того, Славко вже поїхав кудись за кордон на заробітки, і розгрібати ту всю ситуацію доведеться Стефкові самому. Ну і в чоловіка цілком виправдана паніка - віддати так от на рівному місці 65 000 грн. за мобільний телефон, якщо за ці гроші вже можна купити цілу машину !!!!
Ось тут мені і стало цікаво - наскільки такі вимоги банку є законними і обґрунтованими. І я вирішив проаналізувати чинне законодавство щоб знайти відповідь на це питання. І ось що я знайшов :
1. Ст. 549 Цивільного кодексу України - «Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання».
2. Ст. 551 Цивільного кодексу України - «Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений сторонами у договорі».
3. Ст. 258 Цивільного кодексу України - «спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже який висновок з сказаного ? А висновки наступні :
1. Загальновідоме правило про те, що розмір пені обмежений подвійної обліковою ставкою НБУ є лише в Господарському кодексі, а це в свою чергу означає, що це правило поширюється лише на правовідносини між суб'єктами господарювання - юридичні особи та фізичні особи - підприємці. А, оскільки кредит брала фізична особа, та ще і на споживчі потреби (придбання телефону) - то ці відносини регулює лише Цивільний кодекс України, який не містить такого обмеження по розміру пені. Більше того, Цивільний кодекс України визначає, що сторони за взаємною згодою можуть збільшувати розмір штрафних санкцій. А взаємна згода в даному випадку виражається в тому що обидві сторони підписали кредитний договір, в якому передбачено підвищений розмір штрафних санкцій.
2. В суді Славко б однозначно цю справу програв, якби спробував оскаржувати розмір пені. Оскільки є письмове підтвердження того, що він сам добровільно погодився на такі умови. І те, що він насправді не читав кредитний договір, в принципі вже нікого цікавити не буде, це його особисті проблеми - договір підписав - отже презюмується, що договір прочитав, зрозумів і згоден. Тим більше що вже є судове рішення, яке не було оскаржене і набрало законної сили, яким визнано факт порушення зобов'язань та їх розмір. А раз заборгованість вже визнана судом, то нараховані штрафні санкції на цю заборгованість оскаржувати немає сенсу, оскільки і самі штрафні санкції і їх розмір передбачені в кредитному договорі. Єдине що залишається - це посилатись строк позовної давності по пені в 1 рік - і все що більше року не визнавати. Це звичайно зменшить суму - але принципово ситуації не вирішить.
3. Звичайно ситуація мала ще купу додаткових нюансів, і як і чим вона закінчилась зараз не так суттєво. Зараз важливо з'ясувати наскільки законною є умова в кредитному договорі про встановлення розміру пені на рівні 2372,5 % річних, і я прийшов до висновку, що, в принципі,
законодавство України (в частині цивільних правовідносин) не забороняє сторонам встановити будь-який розмір пені, в тому числі 2372,5 % річних.
Хотів було ще написати про те як важливо уважно читати кредитні договори, і наскільки небезпечно брати кредити безпосередньо в магазині - але то тема вже зовсім іншої розмови і я пізніше про це напишу окремо.
